Державна політика у сфері поводження з відходами.
Одним із найважливіших напрямів державної політики України усфері поводження з відходами є захист навколишнього природного середовища і здоров’я людини від негативного впливу відходів, забезпечення бережливого використання мінерально-сировинних і енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства відносно утворення і використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку. В Основних засадах (стратегії) державної екологічної політикиУкраїни на період до 2020 року, які затверджено Законом України від 21 грудня 2010 року № 2818-VI [1], зазначено, що гострою природоохоронною проблемою є поводження з побутовими відходами. Питомі показники утворення відходів у середньому становлять 220 -250 кілограмів на рік на одну особу, а у великих містах досягають 330 -380 кілограмів на рік відповідно. Тверді побутові відходи (ТПВ) в основному захороняються на 4157 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею близько 7,4 тисячі гектарів і лише близько 3,5 відсотка твердих побутових відходів спалюються на двох сміттєспалювальних заводах у містах Києві та Дніпропетровську. За розрахунками, близько 0,1 відсотка побутових відходів є небезпечними. Завдяки різноманітним відходам ми маємо нині техногенно деградовані землі, забруднені води, а в атмосферу продовжують надходити шкідливі речовини із старих та нових джерел антропогенного походження. Адже ці три складники і визначають у цілому екологічну ситуацію, а також сучасний стан навколишнього природного середовища України [2]. Тому ці екологічні питання і вимагають прийняття невідкладних рішень на державному рівні. Значний внесок у вивчення проблем поводження з ТВП зробили Балацький О. Ф., Данилишин Б. М., Галушкіна Т. П., Ігнатенко О. П., Мороз О. В., Мельник Л. Г., Міщенко В. С. [3; 7]. Їх напрацювання є підґрунтям для подальших досліджень шляхів раціонального поводження з твердими побутовими відходами.
У більшості випадків у сучасному світі як промислові, так і побутові відходи підлягають захороненню, проте такі методи фактично вирішують проблему в кращому випадку лише в часовому вимірі. Звичайне побутове сміття вже давно не складається тільки з харчових відходів та інших органічних речовин, які швидко нейтралізуються природнім шляхом. Зростаюча хімізація побутових відходів служить джерелом забруднення повітря, ґрунту та вод. Здебільшого звалища і полігони розміщують у вироблених кар’єрах і в них складають тверді побутові відходи. Під впливом атмосферного повітря, води і біоти в наскладованих твердих побутових відходах проходять різні біохімічні і хімічні реакції, у результаті яких виділяється тепло, а також утворюються біогаз і фільтрат. Останні є основними постачальниками токсичних речовин у підземні води і приземну атмосферу [3]. Під час енергетичної кризи в середині 70-х років ХХ ст. окремі країни розпочали повторно використовувати відходи для отримання енергії. Вигода здається очевидною – майже на 90 % зменшилася кількість сміття, яке мало надійти на сміттєзвалища. Останнім часом дедалі частіше постає питання про екологічну доцільність використання сміттєспалювальних заводів для утилізації побутових відходів, оскільки у процесі спалювання сміття відбувається досить значне забруднення навколишнього середовища, зокрема діоксинами. Зараз, після введення обмежень на викид діоксину в західних країнах, багато фірм намагаються позбавитися від невідповідних сміттєспалювальних установок, і пропонують свої послуги з будівництва сміттєспалювальних заводів та встановлення на них даних установок у країнах СНД [4]. Сучасні тенденції розвитку галузі збору та утилізації твердих побутових відходів стають дедалі більше спрямованами у бік вторинного ресурсокористування (рециклінг). Вторинні ресурси – це відходи виробництва та споживання, придатні для повторного виготовлення з них готової продукції, з чого випливає їх економічне значення як:
– великого резерву економії матеріальних...
